Електронна бібліотека/Поезія
яблуко
літа
і нав'язливо
листя
липне
ДО
пі-
ДО-
шов
моїх черевиків
* * *
Може трапитись:
буду
серед бруку
площі
й
дощу
клена самотньою плямою —
Я
нікому тоді не зізнаюсь
що
осінь
суцільна отесаність каменю
* * *
Ми
вічні
нічні
гречкосії
Осінь
лапає
диМ
сивиМи
рукаМи
туМанів
Ми
запрягаєм
степ
у
місячний
плуг
і їдем
орати небо
пам'ять
вчорашніх
померлих
Ми
вічні
нічні
гречкосії
* * *
Останні люди
мали жовті знамена
жовті сурми
і жовті поеми
і жовто кульбабився травень
утому знімаючи з ніг
коли вони вирушали
у свій останній похід