Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
вперше а отже ти плакала знову
за тим хто казав тобі – так а виходило – ні
крихка його пам’ять цілунки його не відчутні –
торкнеться вустами плеча – і ні знаків ні ран
і сни у яких так багато і мало з майбутнього
приносять лиш втому бо зрештою знаєш сама
що тижні минуть і любов омине небезпеку
згасати в тобі чи навіки з тобою зростись
і той хто пішов – не важливо чи зблизька він був чи здалека -
таки повернеться колись
****
і тепер наостанок ти кажеш: як важко вертатись
до осінніх зупинок заплутаних рейок до голосу
що виліплює звуки порожні мов риб’ячі зябра
і повік осідає в тобі і жаліється голосно
що ніхто не спроможний почати й спинитися знову
що обличчя твого імператора й ти – не єдині
і ця нитка яка вас єднала так сильно і довго
врешті-решт обірвалась – віднині
неможливо уникнути болю і важче звикати
до розмов про буденне маршрутів по втомлених коліях
коли ти наостанок нічого не можеш сказати
і зіскакуєш з поїзда наче з останнього кола
20