Електронна бібліотека/Поезія

Оксані Яблонській

Я сьогодні веселий і добрий
І – жодних бойових дій
Я на кулі не переплавляю
Ані свинець, ані олово.
Я всолоджу жратвою чрева
Своїх і чужих богів,
І волхвам самозваним не буду
Трощити сокирою голови.

Заганяю у будку псів – цього
Звуть Що Потім. Того – Чому.
Але щоб не подохли зовсім,
Жбурляю їм сумнівів кістку
Я в останні рокИ покладався
Лише на святого Фому,
А тепер намагаюся вкотре
Убити в собі журналіста.

Ось такий от акт милосердя
Як форма туги по вірі.
Туги того, хто навіть спати
Лягає в подвійній кольчузі.
Щоб на ранок прокинутись знехотя
Серед людей, чи звірів –
Та, по суті - яка різниця?
По-друге, я маю друзів

І між тих, і між сих. Щоправда
Це професійний „бон тон”
Вони – б’ються, я – ніби нічий
До певної міри так зручно
Та якби я й хотів розірвати
Броню – як Олаф Трюггвасон
Під водою – то ледве би зміг
Бо я сам клепав власноручно

Кожне дрібне кільце. А тОму
Складаю тут щире Thanks
Завдяки чи усупереч кому
Вдалося уникнути зашморгу
Ворогам – що були і будуть
Курвам – просто за секс
І суспільній моралі,
Що так нам треба,
Як п’яте колесо в паспорті.

(27-29.06.2009)

читати