Електронна бібліотека/Поезія

А завтра, можливо,

з’являться боги

(Дж. Гарднер «Жовтневе світло»)

 

А завтра прийдуть боги – так почнеться ранок.

Законний твій вихідний – можеш бути вдома.

Котом пухнастим у вусі засне утома,

Промуркотівши докори наостанок.

 

Висотки вклякли, принишкли під небом траси.

А ти жива, в тебе кров циркулює в жилах.

І невідомо, чим же ти заслужила,

Що хмари йдуть безсловесними на Черкаси.

 

Мобілку вимкнено. Десь у передпокої

На тебе ждуть sms-ок загони карні.

Ти мовчки приймеш постриг у перукарні:

Зрікаються так (на день) суєти мирської.

 

З волоссям скинеш тягар двох останніх років.

Забудь усе і не думай: тобі простили,

Адже непрощеним жити немає сили,

А завтра прийдуть боги, і почнеться спокій.

 

За день до того і також у день потому,

Як завжди, ти будеш порох і пил дорожній.

А завтра – на мить – проявляться в речі кожній,

Щоб знов лишити тебе сам-на-сам з бетоном.

читати