Електронна бібліотека/Поезія

Скільки в тобі поцілунків?

Десять мільйонів – срібних.

Пускаєш їх по одному,

Наче свій дух – на волю.

 

Шепчеш на всю ніч лунко:

«Рідна моя, рідна!»

Серце мого дому,

Світло мого болю.

 

Збирайся, пий каву.

Маршрутки нас не переможуть.

Бісів кривого крою

Носять в собі одержимі.

 

Дивиться диявол,

А нам окремо не можна:

Доки в обіймах двоє,

Вони для нього незримі.

 

Місто дереться вище

Мелодіями молота.

А нас не здолають столиці,

Нас не розлучать вагони.

 

Хочу тебе, як тиші.

Хочу тебе, як золота.

Ти воздаєшся сторицею

За лемент усіх телефонів.

читати