Електронна бібліотека/Казки
Завантажити
Одного ЗИМОВОГО ранку сидів собі маленький „з” у своїй хатині біля вікна та розгадував ЗАГАДКУ-ЗАВДАННЯ:
„Було у ЗАЙЧИКА три морквинки, для ЗИМОВИХ ЗАПАСІВ, та ще трішки ЗЕРНА на ЗИМУ у коморі. Та якось розболівся у ЗАЙЦЯ ЗУБ. Вирушив він у інший кінець лісу, до лікаря, за порадою. Прийняв його лікар, вилікував ЗУБ і пішов собі ЗАЄЦЬ додому. Застала його у дорозі ніч. Страшно ЗАЙЦЮ. Та місяць і ЗОРІ стежку освітлюють, допомагають. Добрів ЗАЄЦЬ до своєї нірки і бачить, що якийсь ЗВІР із його нори тихенько вилазить і у хащах ховається. Причаївся ЗАЄЦЬ за деревом, а ЗВІРА лишень хвіст рудий мигнув. Почекав ЗАЄЦЬ ще трішки, та нічого робити, треба до нори своєї йти. Зайшов у нірку та й бачить, що усі його ЗАПАСИ ЗИМОВІ пропали. Заплакав ЗАЄЦЬ. „От ЗЛОДЮГА поганий, все забрав. Що ж я буду тепер взимку їсти?” Лишень ЗАПАХ солодких морквин зостався. Хто ж він, цей ЗЛОДІЙ? Допоможіть ЗАЙЧИКУ.”
- Рудий хвіст? Та це ж лисичка! – вигукнув маленький „з”, здогадавшись хто був ЗЛОДІЄМ. - От цікава ЗАДАЧКА!
А біля його хатинки був великий ЗАПОВІДНИК. Бачить хлопчик через вікно, що з-за дерев вистрибує маленький ЗАЙЧИК. Та чомусь дуже сумний.
- Це ж, напевно, мій знайомий ЗАЙЧИК із ЗАГАДКИ!
Маленький „з”, надягнувши курточку та шапку, миттю вибіг на подвір’я.
- ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ! Постривай! Я розгадав ЗАГАДКУ і знаю як тобі допомогти! Я здогадався який ЗВІР у тебе ЗАПАСИ забрав. Та куди ж ти?
Та ЗАЙЧИК, почувши голос, так ЗЛЯКАВСЯ, що тільки його сліди на снігу й залишились.
- Ну що ж ЗАЙЧИКУ, приходь завтра. Розповім тобі про твого ЗЛОДІЯ.
А на снігу, під ЗЕЛЕНОЮ ялиною, залишив ЗАПИСКУ для ЗАЙЧИКА: „ЗАПАСИ забрала лисичка”.
Можливо, це був і не той ЗАЙЧИК із загадки, а може, й той. Та маленький „з”, повернувшись додому, ЗАДОВОЛЕНО посміхався. Він розгадав ЗАГАДКУ і, можливо, допоміг маленькому ЗАЙЧИКУ у його біді.