Електронна бібліотека/Проза
Абсолютний самоконтроль. Жодного розслаблення. Жодних ознак живої людини. Навіть у стосунках із жінкою, з якою прожив життя. Маєш бути письменником.
Мусиш мріяти про Нобеля. Жити, стиснувши сідниці. Аби тільки хтось щось не подумав. Що ти не є Величний. Треба з`являтися У Певних Колах. Аби тільки не забули. А якщо увесь обов`язковий ритуал спростити до суті, до кості, щоби збагнув і нецивілізований варвар? Залишилося б безкінечне підстрибування, вимахування руками і крики: я - тут, я - тут!
Твій дядечко-провінціал саме так поводиться в столичному залізничному вокзалі, але чомусь тобі це не подобається.
З книги "Маленькі єресі", 2000
Переклад - Віталій Квітка