Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Арлі, дядечко мій літній,
На горі сидів ячмінній.
Міркував він про життя
В світлий час, як був не в скрусі,
З цвіркуном дзвінким на носі
І квитком у капелюсі
(Хоч і затісне взуття).
В молоді літа буремні,
Все розтративши даремно,
Гору Тініск о п здолав.
Сходом сонця милувався,
Вечір золотом зливався.
«Дивовижний і прекрасний!» -
Так про обрій він співав.
Мов мідійці й перси древні,
Усамітнився і ревно
В горах залишавсь. Між тим
Вчив малих дітей читати.
Час від часу міг кричати
Чи пігулки продавати
Ті, що «Проптер Нікодим».
Якось у кущах ожини
Папірець розгл е дів дивний –
То квиток трамвайний був,
Не простий, а першокласний.
Лиш куща торкнувсь , невчасно
Десь цвіркун зелений взявся
І на дядьків ніс стрибнув.
І ніколи з того часу
З ним цвіркун не розлучався.
День, чи ніч, він не засне:
Ні хвилини не вгаває,
Другу пісеньки співає,
Ними дядька звеселяє,
(Хоч взуття і затісне).
Вже зима сорок четверта
І взуття дощенту стерте,
Й шлях звернув до вороття.
З гір дорога далі в’ється –
В край, що Борлі Меллінг зветься,
Де його домівка й серце,
(Хоч і затісне взуття).
На малій горі ячмінній
Дядько Арлі в час вечірній
Відійшов у небуття.
Капелюх його лишився
І квиток, що не згодився,
І цвіркун ніде не дівся,
(Хоч і затісне взуття).
Переклад Марії СЛОБОДЯНИК
Члена НСПУ, НСЖУ, фахового перекладача