Re:цензії

Втім, і у Чака Палагнюка не всі романи такі ж суперові, як «Бійцівський клуб», «Задуха» чи «Щоденник»… Люко Дашвар, як і кожен із нас, має право на прокол, тим паче, враховуючи її перфектну «Кров з молоком».

Я чесно прочитала «Рай.Центр» до половини. Далі пробігала очима по діагоналі, і не шкодую. Здається, цього разу авторці зрадило відчуття міри, вона явно накинула зайву петлю у сюжетний знак нескінченності. Заглиблюючись у запаралелені сюжетні лінії воскреслих із мертвих кумів та трійці покорителів столиці – Гоцика, Макара і Люби, та ще й приплетену історія сімейства Сердюків, врешті-решт, читацька свідомість сигналізує про перенавантаження і реагує аварійним відключенням.

Марно старалися експерти «ЛітАкценту»: шанувальники Люко Дашвар «Рай.Центр» куплять, може, навіть прочитають. Але життя невблаганне. Один палкий прихильник Палагнюка після прочитання збірки есе «Фантастичніше вигадки», божився, що більше ніколи не купить його нові книжки. А коли на полицях з´явилися «Рент: Біографія Бастера Кейсі» і «Снафф», він одним із перших у місті купив їх і прочитав. Мораль цієї байки проста: починати знайомство з творчістю Люко Дашвар варто не з «Рай.Центру». Тільки й усього.