Re:цензії

Отож – і поезію (по два катрени медитативної лірики на листівці) та аквамалярські етюди цього ж автора, розташовані у формі набору листівок під одним «дахом». Мова про збірку «Іпостасі» (Львів: Камула, 2026). яка належить знаному письменникові та художникові Богданові Смоляку. Додам, що це напрочуд вдалий та якісно втілений набір художніх листівок (усіх – 16), використаних з обох боків стандартної за розмірами крейдованої картки.

Ця збірка-набір медитативної лірики направду вражає своєю присутньою неприсутністю… По два окремі катрени на тиловій стороні буквально пошепки або напівпошепки провадять діалог з душею читальника… Так, вишукано!..

Б. Смоляк не боїться розпочати саме листівкою «Око сутінків». (Надалі не буду дотримуватись послідовності всієї кількості листівок у збірці, тому що кожна із запропонованих поезій – окремішній за естетикою та іншими ознаками твір). Тут автор, як поет і художник, виразно прагне досконалості світу, часто передаючи це через округлі та випуклі форми: осяяні й осяйні. Вони не потребують якихось підсвіток, вони самі є світлом. А про досконалість округлостей промовляють одверті пошуки (формальні та формалістичні?..). Вони – самодостатні. Світло, народжене світлом…

Аквамалярська техніка, як воно не дивно, дозволяє авторові й такі речі, як «З᾿ява»:

 

І день твій не має меж,

і сонечко не заходить,

коли усім серцем ждеш

на з᾿яву своєю природи…

 

Оце воно і є оте, вже згадуване, «пошепки». Бо усе інше може лише нашкодити… Так, мабуть, було і в Сковороди, і в Шевченка, і у Франка, і в Лесі Українки… Та й зараз горланити в поезії – зась. Струна може не витримати. Звідси, певен, й означення поетичного жанру у цій збірці листівок –  «медитативна лірика».

Заодно ословлю ще одну думку. Майже усі  твори образотворчого мистецтва, що їх Смоляк визначив як «етюди», по-моєму, за певної  рамкованої подачі, цілком можуть претендувати на окремішні картини малярства, густо замішані на колористиці; шукають й знаходять себе у накладанні та зближенні. Це відверто додає до такого поезоживопису екзистенційного звучання, ваговитого, наче сам колір («Квіт поза часом»). 

…І тут натрапив на доцільні округлості у цій творчості Смоляка: як вищу Досконалість, як прагнення долучитися до Творця; лінією Безконеччя.

 

Не вистачає оку неба сині,

і сонця усміх ніби не для всіх,

і зранку клямки дотики – осині,

хоча оса спиває з ябка сік…

(«Передчасся»)

 

І яблуко з осою – образотворче, метафоричне, навіть досконало досяжне. Насправді «Передчасся». – Що тут скажеш?.. Чи додаси?.. Без інтересу!

 

Усе роблю, щоб словом не смітити.

Не залишати в чорних словниках.

Чи там, де ситі. Ще до слова ситі.

…І знову ліс – він без пташок зачах… 

(«Ліс»)

 

А на звороті, на фоні глибокого, аж до чорноти червоного, – давній глек, зі знаками, подібними до солярних. Посудина застигла, ніби чекає нового наповнення. Виповнення новою суттю. Семантична колористика – це важко; проте до глибин душі – вдячно. Подеколи – страшно…

Насправді, якщо дуже далеко сягнув, – повернутися годі.

 

Поглине усе, до краплинки, минуле.

Запише і заговорить.

…І хвиля, що надто далеко сягнула,

Не вернеться в море…

(«Стати морем») 

 

А чи не спонтанніше просто стати морем назавше?.. Без шкоди. 

І знову повітряна куля. Синя. Дещо пошарпане крісло. Проте ще міцне та принагідне. Принаймні цю кулю воно витримає. А можливо, – це контроверсійна модель всесвіту. Воно – все ще привабливе і доволі міцне. Й притягальне, адже – антикваріат!

 

Світ йому синій-синій.

Іншої барви не бачить.

(«Незрячі»)

 

…У поезії та малярстві – до тиші повертатися й повертатися… І справа тут не в якихось «Привабах» чи символічних «Натяках». А в тому, що її почує та відчує той, хто може і вміє слухати.

 

У тиші, яка без меж,

та в зойк западає враз,

чомусь так повільно йдеш –

тебе здоганяє час…

(«Тиша, І»)

 

Тиша б᾿ється у нашій долі, 

наче пташка невипадкова...

(«Тиша, ІІ»)

 

А на тильній стороні листівки – обережні, загадкові жовтогарячі квіти. Вони так, наче на сторожі цієї тиші. Вони близькі до неї, вони її компаньйони. Довкруг – зело, що тулиться до них. Й собі допомагає захищати тишу. Це художник і поет туляться один до одного в одній людині. І ніякі ліричні композиції чи сюжети їм – не перешкода…

Цікавим є й осмислення простору – у «Знаку повноти». Тут немає певної цільової розбудови і ніби усе експромтом: компаративні фраґменти, колористичні недомовки… Проте очевидним є «Запитання»: чому все так? І звідки воно береться? Ба навіть у стовідсотковому матеріальному світі усе самоорганізовується. Зближається із Кимось засланою ідеєю. Притягує до себе собі подібне. І ніхто не зважиться стверджувати, що це просто випадок!..

 

Ось подорожник бабкою приник

до місця болю, як до місця сили.

Він знає все, що звідав мандрівник,

і навіть більше – те, що робить сивим…

(«Знахар»)

Відповідна поезолистівка, виразна колоритом та щільною композицією, – наче кадр з якогось мудрого кінофільму. Вона явно хоче показати нам те, на що нерідко дивимось, але не бачимо. Що слухаємо, але не чуємо. Розуміємо, але не відаємо. Сприймаємо, але застерігаємо. Навіть боїмося! – цих мікро- і макросвітів. А їх треба усього-на-всього лише прийняти (до себе!).

Цю збірку текстово-мистецьких листівок («Іпостасі») назву ціннісною не лише локально для літератури та образотворчого мистецтва. Вона має знакове вираження для подібного у нашій європейській культурі назагал. Чому ж ми – такі обережні, коли треба сказати вирішальне, і прикути увагу до свого, і не розгубити самооцінок?.. Не гаймо часу, бо можемо вчергове лише промайнути?!. «Вісті зі Львова»; вони повсюдно: хвалити Бога.

P. S. 

30 червня 2026 р. (вівторок, поч. о 17. 00) у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука (пл. Ринок, 9) відбудеться презентація-пітчинг «Слово-Барва-Риса» – динамічне оприлюднення двох ориґінальних літературно-мистецьких видань письменника-нацспілчанина Богдана Смоляка: «Іпостасі: катрени й етюди» (Львів: Камула, 2026) і «Маленькі переможці» (проза з ілюстраціями члена НСХУ Михайла Барабаша; ПДФ-формат), з демонструванням художніх ориґіналів. Обидва видання, окрім засвідчення загалові, потребують належного тиражування. З огляду на це презентанти передбачають участь і підтримку літераторів, художників, видавційнийців, представників медіа, зрештою, усіх зацікавлених у реалізації новітніх творчих і видавничих ідей. Царинно-інформаційний спонсор презентації – Львівська організація Національної спілки письменників України.