Re:цензії
Котел, в якому вариться зілля
Часто буває, що при читанні текст входить в читача, або навіть залітає, а ось з «Тесла покохав Чорногору» Ярослава Ороса в нас склалося спочатку інакше – я входила в текст обережно і неквапливо, наче в дивний ліс, не тому, що не цікаво, а тому, що одразу відчула глибину та насиченість.
Тому що ця книга багатошарова, на поверхні життя старого відлюдника Николи Тесли (теслярство є його ремеслом), але коли «знайомишся» з ним ближче, то розумієш, що й не старий він зовсім, мудрий та обізнаний, але він не мольфар в прямому сенсі цього слова, він провідник між світами, і цих світів навіть не два – реальний та міфічний, їх більше. А в глибині й не перекажеш, що там тільки не водиться...
Але не буду спойлерити, лише скажу, що ця книга нелегка, і це не фентезі, не міфологічна казка, це не історична книга з елементами фольклору, це заклик автора відчути своє коріння, і цей заклик він здійснює, розказуючи нам різні історії про головного героя та дотичних до його персонажів – звичайних селян, але насправді не такі вони й звичайні, бо не кожному провідник відкриє таємні двері в інші світи, не кожному відкриється Древо життя, не кожен й осмілиться туди піти…
«Те, що видно, ще не означає, що воно сильніше за втаєне. Стільки прихованого від нашого ока, що і не снили ми про те. Тільки, можливо, здогадуємося».
«От кажуть: «Homo sapiens... Homo sapiens - людина розумна». Яка ж вона розумна, коли сама рубає сук, на якому сидить!».
Але до чого тут інший Никола Тесла? – геніальний винахідник, підкорювач блискавок та відкривач потужних енергій, він теж символ, про нього автор згадує небагато, але його образ – це ідея світоча, генія, провідника енергії, таким самим є й карпатський Тесла, та на відміну від фізика, він містик, носій та володар життєвих, природних енергій, старий живе не за цивільним календарем, він живе в унісон з природою, шанує її ритми, оберігає сакральні сенси. Не просто так живе він на Чорногорі, де стоншується межа між світами, не просто так він є тим теслею, який майструє труни, не просто так до нього заходять не тільки чабани на свято осіннього рівнодення, які повертаються з полонин до сіл, а й наносять візити лісовики, повітрулі та інші сутності. Червоною ниткою проходить тема Великої війни, пошуку коренів та боротьби за ідентичність.
«Світ настільки постарів, що забув, утратив тяму і пам´ять...».
Ця книга – наче котел, в якому вариться зілля, спочатку ти обережно принюхуєшся, потім несміливо береш пробу, а потім не можеш відірватися від того «зову забутих предків», в кожній історії тобі ввижаються їхні тіні, алюзій тут вщерть, природа – не антураж, а дієва особа, не знаєш, з ким зіштовхнешся на наступній сторінці. Фінал відкритий, сам вирішуй – що тобі зварив цей містичний котел і що воно для тебе означає…
То ж, спробуйте на смак, цікаво, чи відчуєте ви той присмак яфинової настоянки, якою Никола Тесла пригощав своїх незвичайних гостей на Великдень (але не на християнське свято, а на справжній слов’янський, чи то пак навіть арійський Великдень, так автор знається на історичному радикалізмі). Мене той смак зацікавив та вразив.