Електронна бібліотека/Поезія

Напишеш, рвеш... І пишеш знову!
І знов не так... І знов не те...
Аж доки слів цвілу полову
Утома з пам´яті змете!

І затремтять в куточках губи...
А істина ж така нудна:
Усі слова збери, мій любий, —
Душі не вичерпать до дна!

Хай нерви збуджено, хай скутий
Ти весь натхнення холодком, —
Умій спокійно позіхнути
Над недокінченим рядком.