Електронна бібліотека/Поезія

Так - важко жить у цім житті. Але як уявить, що ти не жиєш?
Як - сонце всесвіту сріблить? Чи - вилиті тобі у рот, навстіж з дверей, помиї?
Як бути тим, ким ти вже є? І як, однак, ніким не бути?
Сховать обличчя в кім своє - з чийого серця випити-таки отруту?

І повнота чого нараз тебе зіб`є
Із ніг ще більш, ніж місяць
У повній повноті своїй. І чий дороговказ
Знов перетвориться в не більш не менш - лиш в що ніколи і ніяк не могла бути стрічі?

І хто ти є? Ніхто, ніяк?
Але чому тоді такі чудові звуки
Твій рот промовисто - неначе в шторм маяк
Куса-вичавлює всередині самого себе - від розпуки?

Чому страждаєш ти? І чому біль
Твій є повіки дужчий, ніж у ближніх - в інших інших?
Ти, виродку з трипільських або з інших піль
Навіщо - пощо досі пишеш вірші?

Невже - мов потолоч, мов злак
Не упадеш в дрімотну і нараз байдужу землю!
Що, так і є? Ти трупик? Теж?
Ну, що ж...Приємно, любий мій, - вельми приємно!..
15.11.10

читати