Електронна бібліотека/Поезія

Не глузуй, друже мій, не глузуй,

Але скрушного серця намалюй -

Чистотою серця, що як ганчір`я брудне

Вседержителя всесвіту в губи цілуй, розчуль.

І розчуй, як Його велике серце тремтить,

Із твоїм разом б`ється, плаче в руці

І ридає ридма, невгамовними болями болить,

Ледь живе стискається в грубому життя кулаці.

І крізь товщу одежі, що тіло дере,

Проступає терен й капле кров

І крім, крім Спаса не знайдеш нікого ніде,

Хто багряному від гріха скаже: "Живи й будь здоров!"

Будь здоров! не глузуй! скрушно в плачу плащ

Усіма очима впади - від п`ят до голови

Духом кинься в обійми. І, повен невдач,

Магдалиною торкнись губами ноги.

Не відчуєш удару в гумовий мозку м`яч,

Ти почуєш зітхання і тихий рух -

То ковзнула рука та, пробита, і дух твій вскач

Оживає, кидається мов вогонь - не втримаєш - з рук.

І вони самі, і ноги, і весь в танок -

Не спини, не спини тепер серця шал.

Ось ти водами всесвіту йдеш живий - мов брусок

Вчора мертвого дерева, повного цвяхів, вплав.