Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Я віри алебастром виперу серця.
І вибілю із них своє найперше.
І Духа я відчую. Сина і Вітця.
І підіймусь, упавши, й знову стану я на прю у герці
За те, що проминає й стане вічний тлін
Й за те, що в Вічності ніколи тліть не буде.
Й візьме мене на руки Вічний Він
Й як брата, як найкращого із друзів поцілує, вже цілує, в губи.