Електронна бібліотека/Поезія

Маленька, наче темна крапка пташки, ніч минулася уже.
Її нема. Але лишивсь її - французькою - сюже:
Вже за північ, нога шука матрац,
Голодні зуби в кухні залишились на полиці, - клац!

Палац - зачинено. Ліхтарі динь вже на тарелі сплять,
Їх рідні браття-вартові на ганкові жовтіють і стоять
І пурпурний - ударився об бильце ложа головою - сон
Бере за руку і веде негайно в свій вагон.

Вагон не спальний зовсім: галас, спека кості лобової, сни,
Самотні марення крізь спеку літа про красу весни.
Нога іде, та тіло не втрапля в провислий на усю кімнату трап.
І чується крізь сон: орда татарських жаб,

Вікно кватиркою десь вперлось в вітр як тур чолом -
Весь світ, здається, наче в кліпі проводжа тебе до сну, шалом
Його окутує тебе, як крис в норі голландський сир,
Що на столі в тарелі з динею. Прощай. Ти - спиш. Вже мир

Усмішкою дитини вписаний навік в чолі,
Дрімає ручка, наче хрущ, що з клена впав, в письмовому столі.
Ламає вітер об ридаючу вербу свій зуб,
А науковець пише в цю секунду слово: "Вимирає.... зубр".

читати