Електронна бібліотека/Поезія

Lupus est hom homini, non homo quom qualis sit not novit.
Вовк - людина людині, якщо вона людину не знає.
Плавт, "Віслюки"

Я налаштований життя нестися світом.
Щоб скочуватися променем у власне ліжко вранці,
Цілуй колишньої повії м`яті майже саморобні квіти,
Тендітні руки - у вагоні, десь, між станцій.

І пранців ясла, що розкриті в небуття. Й побиті губи.
І всесвітом роздовбані, немов стіна жива, створіння
Тебе оточують: учора називались "люди",
Сьогодні - вирване і висотане в пил, самотної душі коріння.

Істотно: самота можлива лише в тих, хто з плоті.
Достоту: повен човен - виживання зднаморської піни.
Стіна води - лише згори. Дерева, наче храми, в позолоті.
А серця все іще - невиметений хлів - закриті сіни.

Зариті мрії, затискає пояс долі туго,
І кволі люди вулицями йдуть,полюючи за власним, несусідським лихом.
Ти - вовк усім, хіба що достеменно пам`ятаєш ймення свого друга.
Земля. Планета. Самота. І все-таки кружля. І все-таки хтось поруч диха.
12.11.09

читати