Електронна бібліотека/Поезія

Я - не "свідок Єгови", як Джексон Майкль.
І ніколи я не кричав: "Хітлєр – хайль!"
І якщо і співав я як нахтігаль,
То лише для вкраїнських галь.

І лише про кохання пісня - кліп.
І любов до усякого мій щоденний хліб.
Не проститься ніколи заняття чи префікс "віп"
І впольований ближнім, розчавлений джипом.

І хітом може бути лише сльоза.
Захистить від дощу і образи коханих - лише вокзал.
І лиш того є правильним вибір, хто "за"
Голосує Ісуса.

І лиш той правдивий є козак,
Про походження своє хто дума, що щось не так
І у кого у крові тече нога, що лежить на леваді -
Прадідова, відрубана Махном у Єлисаветграді.

Або: пращуру кого Врангель в чоло
Револьверним дулом б`є ніби птиці крилом,
Хто залюблений в синє, без жовтого хто мертв`як.
Хто, скажіте, останній? Я - так!

А відтак я - син прадідів.
Я - полів син, ланів я прекрасний онук -
І людині не ворог, і світу не друг,
І не хочу із вами іти я у морок.

Я - з сторіччями зріс, і - якими були -
Пам`ятаю.Хоч люди забули, вони ожили -
Пломеніє, водою живою струменіє у досі минуле.
І - не тільки у скулах воно, і не - виключно кадр.

Воно вийде, воно вже виходить із надр
Й мов намулом
На майбутнє ляга. І не стерти, не випрати буле.

З ним і жити не можна й не жити ніззя.
Воно - правда, хоч скільки його не ховай, стезя.
Щоби серце було твоє чуле

Не до того лише, чим живеш ти тепер.
Бо не знаєш: живеш, чи, рухливий, дочасно помер,
Все минуле - це ти і, частково, етер.
І тобі так потрібно іще раз - востаннє - побачить бувальщини буле.

читати