Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Що світ спасе чи врода чи краса - брехня.
Ти створиш ідеал - та він живе лише в тобі й для тебе.
Й навряд чи зацікавить схований у глибіні морів корал,
Бо він належить лицювальній плитці - залицяльник неба.
Ти скажеш краще, гіршими твої слова
Вже стали, в дзеркалі відбившись - на газетній шпальті
Не мода і не купа врод нова,
А подих перегару вітру, що учора жив як річ в собі в згасаючій альтанці.
Чи погляд кинеш, і дивує з-над зіниці широту
Прекрасність світу і ламка природа довколишніх ліній,
Повернешся в прокурену кімнату й знов зустрінеш самоту, -
Ту саму, по якій в холодні ночі виють сховані за пагорб світу звірі.
Й її обнявши наче бажане у сні дівча,
У себе знов повернешся і, порівнявши світу вроду
З найкращим у тобі, заплачеш мов курча,
Яке не зна про це і все-таки його кладуть, щоб облетіло пір`я, в воду.
І листя скинеться, і пальців затремтить краса,
Яка уже нічого й ні для чого не врятує:
Щонапрекрасніше, дівоча цнота і коса,
Вже новий міф краси, немов татарами зарізані, готують.