Електронна бібліотека/Поезія

Ти можеш бути лагідна, як лань.
Чи мов косуля злякана тікати світом-лісом.
Достоту чистою або гидка, як твань.
Запам`ятай: відповідай завжди на лист френч кіссом.

Я знаю, від природи рот
Є створений, щоб дихати - це зябри
Людини, що тіка від шалу моря світового в грот
Самотності, щоб там трястися від нещастя жабою.

Але тобі? Тепер? тихіш!
Чи чуєш? Лагідніші, ніж моє торкання, звуки
Ти більше не зустрінеш в жаднім роті, в жодній з ніш,
Яка неначе наречений знов бере, аби нести-впускать мостом, на руки.

Чуйніш від серця, швидше кулі діє плоть.
Вона сьогодні - тиха, завтра мов цунамі - і поплач над урнами!
Все те, крім почуттів, що рухаючи м`язами так і не вдалося побороть,
Є це життя - пливуча, але в формі дощок, що розкида буря, шхуна.

Наразі: згадую твій поетичний дзьоб.
Я думаю - повітря б ним хапати!
Ти вже втомилася, однак, ти знов сама, ти - щоб
Купати ним мене або вбивати.

Лапатий сніг невдовзі вітами впаде.
І мов цілунки спогад затремтить навесну довгий
І разом з тим - миттєвий, наче тихе місце, де
В чеканні ми застигли, що об побут розіб`ється, човна.
8.11.09

читати