Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Я записую кілька слів у розбухлу книгу прощань
сидячи біля бухти овечої голови – п’ючи - між уривками - чай
і бруклинським чайкам кирилицю на серветці
залишу на пам’ять – вона їм...
але обопільна залежність – себто життя навзаєм
підтверджується прислів’ям: де тонко - там рветься
що їм - зрештою - до моїх европ – індій – авіаліній
відчіплених парусів з яхт – світла розпорошеного в насінні
поржавілого металу моїх же конструкцій
віршів – блошиного ринку вживаних велосипедів
коні айленду записаного на касеті
дами з собачкою – вірніше суки при сучці
вони що пахнуть океаном і бухтою овечої голови
залітають найдальше до Флетбуш – минають сабвею рови
і ловлять потік повітря – в напрямку на коні айленд
рослаблюють крила вітрові на поталу
і долітають до бухти – наче концертну залу
заповнюють в білих смокінгах – але
ресторанна музика глушить їх крик і королівський почет
лабухи по російськи лабають до пізньої ночі
й підпилі коханці в засклених мерседесах
втікають неначе на них влаштували погоню
чайки осіли на яхтах – і їх вже ніхто не гонить
хіба що проспівана фраза «ах мама моя одесса»
турецька чайна також зачиняється - власник дрімає
сьогодні клієнтів обмаль – один ще чогось чекає
пише щось на серветці – креслить – скоріше б забрався
російськомовні євреї справляють весілля
заблудлий хасид під стіною – неначе месія –
затуляє собою напис «тут були ваня і вася»
бруклин церков православних синагог і мечетей
бруклин китайців індусів – учень і вчитель
власнику чайни - здається - ввірвася терпець
він посміхаючись каже right now is close
і вимикає світло – що ж він на те є бос
з кухні виходять дружина двійко дітей і пес
я затискаю серветку наче кронштейном парус
як завжди підступна самотність приходить із віршем на пару
як завжди скриплять яхти - наче рубанком столяр –
і чайок вночі похитує важка тканина води
вдихаю солярки запах який мені зносить дим
чомуcь в зеленому світлі як випраний долар
бруклин це ломаний шеляг або поржавілий крейцер
світло нічного потягу що мчить по сталевій рейці
і його наздогнати не можна - спіймати також не мож
він залишається в тобі ванею зіною педро
чайками над коні айленд – кирилицею напевно
котра на серветці схожа на посірілий мох