Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
для початку – ісход щоб повернення збулося блудним сином
наче прихід на місце злочину із сірником і бензином
- принишклі слуги вітця –
бо давно поділили маєтки – землі - стайні
подозрілі до всього – але в цьому вони одностайні
ти – паршива вівця
не тому що відбивсь від стада – а тому що посмів прийти
повернутися так невчасно – їм не потрібні зайві роти
ні пророк – ані старець
ні мовчання твоє що ти виміряв кількістю стіп
батько кинувсь назустріч – а вони зупинили «стій»
він поскаржився - старість
ти для них - наче блазень - що вистоюєш тут на колінах
ця земля щось вартує - але зараз упали ціни:
суховій - неврожай
хоч прозріння приходить для того хто спершу був сáвлом
і до тебе приходить сьогодні так само
жаль
він шорсткий - наче камінь – сипкий - як пісок – сухий - як комиш
тінь його переносить в місячнім світлі миш
знання їй диктує інстинкт
словом - повчися в каміння і у мишей – мовчання й неслів
повернення – це сумнів в еннім числі
розбризкане світло й тиньк
і коли ти встав із колін – слуги заметушились і пастухи
батька запхали в дурку – приписавши ліки й канони схим
ягня доїдають пси
з одеж приготовлених повисмикували нитки золоті
і ніхто не запрошує до шатра - ані в дім
і ти приблуда – не син
словом – збирай манатки і забирайся звідки прийшов
вони переписали пророцтва - поки ти латав мішок
і сушив сухарі
слуги закаменували в мовчання скрегіт замків і дверей
крихти з твоїх сухарів годували їхніх курей
різних порід
твій відхід із міста заспокоїв слуг - їхніх жінок – челядь
вони попивали вино - їм смакувала вечеря
скрикувала породілля
їм вдалося – батька вдягнути у гамівну сорочку
примножити стадо овець – видати заміж дочку
а потім не впало ні сіло
тебе позбутися – словом – за успіх і пили
коли на твоїм шляху зірки осипалися пилом
і падали стрімголов
креслячи знаки - наче Господь крейдою креслив по дошці -
батько який вибігає - із синяком при оці -
назустріч босоніж – ступню проколов -
що ж для тих слуг що зараз хмільно сидять при чарці
недовіряють нікому - тільки старій вівчарці -
котра пантрує маєтки
їм не потрібні притчі – блудні сини - їх досвід
крик божевільного батька: ось він!
записи в зшитках
їм не потрібні пророки - ні в норах ні гніздах –
лиш вівці котрі посмикують трави і колять ніздрі
оцей пейзаж і земля
Добре що здихались блудного сина й батька
Темніє поміж каміння оливків посадка
насувається ніч і оживає тля