Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
поезія – мабуть перейде в слова і зникне в провінції
від постійного пошуку сенсу життя і провізії
де все сходить з рук
бліді поетески помалу спиваються
співають пісні – акушерством займаються
і блядством - як вислід душевних мук
їхні жести і рухи напрочуд театральні
а у віршах і пози й відмінки давальні
знахідних нема
для мужчин що люблять словесний стриптиз та еротику
їхній стиль мішанина барокко і ґотики
одне слово: пітьма
ну а ти - хто вірний музиці і хорею -
ритмові рухів що збивають ґонор - а гонорею
пеніцилін
йдеш цим містом як в’язень на страту
губиш пам’ять – постійно піддатий
блін
значить місто будинків - темних вулиць й приблудних псів
відбивається в склі стаканá на який ти завчасно сів
- і не зліз братан -
ті сирени залили бетоном вуха твої
ну а зранку від віршів їхніх і пива млоїть
і скидає листя каштан-капітан
вже два тижні як ти підвищив його у званні
він мокне на варті - а ти не просихаєш в вині
і про неї мені не кажи
друг підливає - змієм шепоче та всі вони бляді
капітане – шикуйтесь - ми на параді
та чому цього літа сніжить
дівчинка котра поправляла на ключицях плаття
витончений смак і ума – палата
боязка наче миш
Маяковського знала напам’ять - загубилася наче перстень
і його не знайдеш серед ґрунту чи персті
серед міст - хоч Нью-Йорк - хоч Париж
але ми про втрати забудем - сьогодні повернення
усі ліхтарі - мов прожектори - звернені
на слово і стіл
п’яно вірші горланить молодість схиблена
і та дівчинка тиха на плече твоє схилена
ви наче святі
поетески шиплять і від нежитю шмаркають
і листи тобі пишуть з проханням і сваркою
натякають на секс
а до “Музи” гонець вже підходить затарений
смисл життя і поезії – ну, занадто затьмарений
а в руці його кекс
ця компанія завжди приходить з околиць
кілька пляшок закуска і збиті приколи
- регіт сміх -
метафізика фізику мочить в сортирі
потім кілька студенток на спільній квартирі
і тіла їх мов сніг
потім знову похмілля з десятої в центрі
і юродивих сонм з православної церкви
просять гріш
і сидиш при стакані і стримуєш подих
знаєш що є поезія? – видих свободи
й гріх
нізащо не віддаш ці роки серед вулиць
революцій і цирку - як запах притулиш
жилку
наче ви ще цілуєтесь в темному ліфті
так невміло з гачків розcтібається ліфчик
пахне жінка
ця любов що не мала замків і кордонів
запобіжних таблеток - зарубіжних кондонів
лиш тепло
і шептання на вухо: чи ти мене кинеш?
поцілунком невмілим їй вухо заслинеш
облом
і якщо б повертатись в це місто: що світить?
поетесок побільшало - зменшилось свити
цезар сам
ще шпана що вживає фруктовий йогурт
що ти з ними – постарілий йолоп –
- за приблудного пса -
і чужинцем здалека ти їм видашся - будуть правí -
це є старості знак – сивина на твоїй голові
дім – книжки
позолота реґалій – пішов ти із ними мудак
не повернешся ти у це місто ніяк
грайте марша труби й кишки