Електронна бібліотека/Поезія

на двох.

За те, що я придумав не тебе,
Що жив цілунком не твого кохання,
За те, що півжиття уже пройшов,
А може, й більше…Більше за життя.

Все відійшло. Попереду – нічого.
Густе минуле липне до крила.
І пропікає совість до кісток.

Чому я випив не твоє вино?
Чому мене на стрічі не втопила
Безмежність божевільного бажання?

13
Безмежність божевільного бажання
Змінити все, знайти твої сліди
На дні моєї юності. Згоріти
У наготі сполоханих грудей.

Блукати по волоссю і губах.
По жовтих сходах пам’яті котити
Великий м’яч кохання. Берегти
Сторінку наших зустрічей. Плекати.

Магніт твоєї пристрасті… Але
У нас нема нічого, тільки згадка
Про те, чого ніколи не було.

Ковтаю валер’янку почуттів,
Кусаю лікті, вчуся виживати
У нездоланній пащі пустоти.

14
У нездоланній пащі пустоти
Минають дні знервовано-короткі,
І меркнуть зорі молодих надій,
І сипле осінь попелом страждання.

У порожнечі сонних анфілад
Блукає тінь щасливих поцілунків,
І догорає в полум’ї свічі
Метелик мрій з сивими крильми.

У дзеркалі сліпих розчарувань
Згасають слів невиплакані сльози,
Згинаються прожиті колоски.

Крижинами колючих голосів
Заповнює бездонну порожнечу
Сентиментальний смуток самоти.

15
Сентиментальний смуток самоти,
Стежина неземного умовляння,
Хамелеон хвилини хвилювання,
Хвороба притягання красоти.

Незаймана нестяма наготи,
Неторкана мелодія благання,
Затаєна забава заклинання,
Знемога палахкої висоти.

Симфонія солодкого страждання,
Вимолювання вічності владання
У недосяжнім небі простоти.

Переболіла пристрасть покарання,
Безмежність божевільного бажання
У нездоланній пащі пустоти.

читати