Електронна бібліотека/Поезія

Так раптово відцвіла любов…

По стежках розвіяло обійми.
Тінь тепла не втримали, або
Йшли удвох не в благодать, а в бій ми.
 

Так неждано вицвів білий світ,
Вилиняв, втомився, не набувся.
Ніч на роздоріжжі вже стоїть
На одній нозі, неначе бусол.
 

Вже із неба висне листопад,
Хоч цвіте і алича, і вишня.
Лиш весна прокинулася та
Вже на видноколо дальнє вийшла…
 

А дорога котиться з гори,
А туман ховає бездоріжжя…
Щастя було поруч – на, бери,
Ось воно і дражниться, і ніжить.
 

Та підніжки ставить ніч, що он
Причаїлась… Розсипає роси.
Не життя, а вічний полігон,
Що вбивати учить нас і просить.
 

Ми всесильні… Думаємо, що
Все піл силу. Але все минає…
Бог дарує череду прощань
Із коханням, із цвітінням, з раєм. 