Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
І знов натикаюсь на ваші облуплені морди,
На вишиті вашими кулями тюрми,
На вашу банальність, на рвані акорди,
На гумові жопи попсового штурму.
А десь у помийниці плавають черви –
Останки облущених східних обрядів…
Ішов би кудись, та обжиті печери –
Щоб геть від безмозких слабких міліардів.
Війна срібляками постукала в вікна,
У душах гармошок назовні відкрилась
Земля –
Ворухнулась, убита й нерідна,
А ми кайфували від бушачих крилець,
Вливали ув очі задурно спиртного…
Обличчя почокались, вийшли на протяг
І босого бога пустили в дорогу,
На вічний, по колу, роздовбаний потяг.
Промовою крові залатані губи.
Всі там, де послали, цілують багнюку.
Закотою сонце облизує клумби,
Пластмасові дітки дожовують звуки.
Пузаті чини при грошах і в законі –
Мобільні та владні, на супермоторах.
Стандартні блядюги в своїм силіконі
Бояться, напевно, що вибухнуть скоро.
Здихаючим оловом крапають нерви,
Смердять залюбки дні нового приходу.
Дожити б до чогось, спустить в небо сперму –
Нехай в бога множиться кількість народу!
Тож я постарався – всі здохнути мусять!
Протухлі їх піхви не зродять героїв!
На програних землях – «улюблені друзі»,
Траві уже осінь, повзуть геморої.
Між пальців застрягли акцизні закони,
На жовтих краватках – живі піраміди…
А я ще панкую з часів «Оборони»,
Тож нині нікуди ніхто не поїде!
27.о4.2оо9