Електронна бібліотека/Поезія

Ми їздимо волонтерами,

Аби заморочити голову світу,

Ніби ми бригада рятувальників.

А своя країна ніби оазис,

На якому зранені сухі дерева.

Воду всю попито,

І продовжено при новітній владі

Свято брежнєвських трапез.

Ніяк не кинемо пити:

Сидимо в сортирах

І співаємо,

Як гарно сьогодні жити стало.

Ніби кури,

Які вірять хлібодающим господарям,

Вічним світилам.

При цьому скептичне ставлення

До щонічного сідала,

Бо не бачимо те,

Що сподар сокиру

З вечора гострить...

Допомога іншим,

А своє далебі не турбує.

У всіх будинки стоять на краях,

Де розтривожені помости,

А ми щасливі,

А ми звикли,

Що такими вмираємо,

Ми так існуємо!

14.о5. 2оо6

читати