Електронна бібліотека/Поезія

Алкоголізм. Із приватної неволі визирають злосливо

Розбиті кістки пляшок. Бляшанки обірваних висловів.

Усім по цимбалах, буцімто нація – передовиця,

Усім паралельно, що всі загибають від нежитю –

На житі настояна віра, запоями змочена правда,

Помада прикушених губ на присмак – терпка меланхолія.

Усім по цимбалах, що нами бухло закусила депресія.

Авжеж, хтось пасивно бездушність заїсть пластиліном,

Отруїться небом король – йому алкоголь та з кальцієм!

Чекає міґрацію смерть – для душ у гроби переселення.

Народ не злякався війни: заткнув недопите ганчіркою,

Занюхав землею і сном, лишивши любов на папірусах.

29.о9.2оо8