Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Ображені вірші
Дивилися на мене
Втомленими сльозами.
Їм набридла жуйка,
Яка відлипала від ніг
Мудрої юрби,
Та роздуми розумних.
В масштабі думки
Є кривими дзеркалами,
Які відображають архаїзм,
Де посивілі степи
Пихатих висловів,
Прокахиканих у вуха,
Підкреслені
Псевдогеніальністю.
Їхні вогні заморочені
Університетськими
Невиправданими цитатами.
Вони несуть мене крізь черево,
Позбавлене відповідальності
За гостинний прийом.
Ображають заїжджих
Культурними матами.
Може, тому газети
Церковно-приходського
Бульвару
Читають частіше,
Ніж ті, з висловами
Розумових здібностей?
Невже так чабани
В горах випасають
Отару –
І одразу з усього
Шашлики,
А потім веселяться
В бідності?
Потьомкінський критик
Будує в мені
Зурочені муляжі.
Але вибач, Харкове,
Що я люблю тебе, –
Мої плоди загибають
В цвіті!
Я міг посадити
Багато дерев,
Та цілуватиму інше місто,
Яке схоже на ніжність
Оновленої Душі.
О, як набридли
Вузли на шиї,
Мене непокоїть
Постійний розпач,
Я намагаюся жити!
Не надійтеся, мости,
Що заради визнання
Піду по вас,
Ніби по трупах, –
Я поважаю чесність,
Не пробачаю зраду,
Лестощі, покору;
Я знаю собі місце
І бачу, що бридке,
А що любе;
Я звик до стомлення –
Недосяжних дверей
І нескінченних коридорів.
14.о5.2оо6