Електронна бібліотека/Поезія

Ще одне місто травмоване, вписане в фоліо мертвих –

Комети ґрафіті облизують, обличчя забризкують сажею.

Заліплено липи липким, і вже не побачиш манер тих,

Що, заощаджені диханням, належать спільному важелю.

Отак-бо. І ампули слів до стін порожнечею грянули.

Забави дорожніх ротів – упіймати авто автостопами.

Диким лишаєшся жить, душі не скоцюрбивши в гранули,

Хрестиш утробу стежин своїми широкими стопами.

Настирність шпитальних шипінь шипами впинається в пам’яті –

Достатніми дозами роздуми в кишенях розлазяться рештами.

Важкі сублімовані сльози, чаклунським гіпнозом розтягнуті…

Скінчився суспільний кордон домашніми псевдоарештами.

23.1о.2оо8