Електронна бібліотека/Поезія

Я живу в кожній літері – літрі уявних логінів,

Бачу сновидіння чиїхось душ-текстів

І думаю:

«Ось мої птахи дзьобають розпатлане,

А дельфіни розкорковують кинуту з корабля кока-колу.

По колу п´ють за здоров´я моря. Читають афіші міста

На смородом згаслих неонах. Реклами вилазять зі шкіри

(точніше, або линяють, або просто міняють на зиму

Своє штучне хутро)…»

Насправді море померло,

Багном обліпили творчість. Які ж у сліпих тепер сни?

А я тільки в буквах, тобто реально мені не дісталось життя…

31.1о.2оо7