
Електронна бібліотека/Поезія
Я нашпигований
Голками загадок,
Де рани жовані
Новим іспитом.
При цьому
Розлючують
Мене в
Отупіння.
Позеленів.
Ненавиджу
Цю ялинку.
В єдине свято
Так хочеться,
Як поперед,
Напитися в лайно
Пійлом
З позаторішніх
Недосягнень,
Пропити себе
Смерті
І створити у пеклі
Свою стайню
З двох лошаків
Ночі та Дня,
Щоб возили
Мою тінь
На прогулянку.
Нарешті, щоб
Розповіли
Те що я хочу
Чути…
І тоді моїх
сфінксів
Нагодує
Болем
Невпевненість
На завтра.
Нехай люди
Причепурять
Свої кургани –
Замало часу.
Чи померлі
Не стомлюються?
11.о7.2оо6