Електронна бібліотека/Поезія

Я існую в дзеркалах снів, живлячись від відображення,

Спілкуюся мовою простору, що на землі достигнула,

Хлібом поранених днів, - хай ті, хто життям не настрашені,

Вважають патріотизм своїм повсякденним стимулом.

Не кривлячи в люди лице сифілітичним побутом,

Воліючи так, як є, лишаючи мить фотографіям.

Мереж-павуків Вавилон маніакальним попитом

Мені розкриває долоні, а все, що потойбіч, – мафія.

Я намагаюся вижити – знищую все, що нестримане.

Плавлять обличчя мене, я розпливаюся байтами,

В матричних цифрах гублюсь, літери губляться в імені,

І мережеві янголи літають над нами фреґатами.

о1.о4.2оо9