Електронна бібліотека/Поезія

Туманяться душі вогнів, вітри пришивають ґудзики –

Наплічник старого життя полониться віком і мандрами.

Корегуються в небі дощі – ситі хмари міняють підґузники.

Скло прорізує бабине літо і вирізьблює світло меандрами.

Янголи надшвидкий інтернет полагодять і скажуть: тут тиша ось.

Алхімічно усе золоте коронує проспекти і вулиці

Павутинням прозорих пісень… Перепрошую, все-таки спишемось.

Безпонтово сховаю скарби… Що робити, як осінь листується.

14.1о.2оо8