Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Не втопили тебе? Може, варто було так одразу,
Поки тиха блакить не збирала повержені води?
Хтось святі образи знову чимось нечесним обмазав –
То, казали, меди. Забрехалися вже. Може, годі?
Десь Мефодій принишк біля азбуки зрубаних тернів –
Теревені лісів на пеньках простодушної згуби.
Це все щиро було… для черви і убогої черні.
Ціпеніє життя, і без слів засклепилися губи.
А зміюки шиплять. Може, варто підкинути хмизу
В свіжі подихи ватр – там ніхто вже не просить померти!
Днів лишилось на дні, повсякденна відкинута риза.
Ти стрижешся в дитя – вистригаєш найгірші моменти.
Все ж байдуже пасмо упаде на лице недовіри,
Розфарбований світ в чорно-білих тонах алегорій.
Бог сварився тобі, та не виліз ти з власної шкіри –
Ти сліпе цуценя в лоні бізнесу. Sorry…
14.o9.2oo7