Електронна бібліотека/Щоденники
Завантажити
вотъ оврагъ, — вотъ мы споткнулись...
Кругомъ стемнло... оглянулись —
Нигд ни звука, ни слда.
Нигд ни звука, ни слда,
Ни свтлыхъ дней, ни сожалнья,
На сердц тяжесть оскорбленья
И одиночество стыда.
Для утомительной дороги
Нтъ силы, подкосились ноги,
Погасла дальняя звзда.
Погасла дальняя звзда!
Пора, пора душой смириться!
Надъ жизнью нечего глумиться,
Отвдавъ горькаго плода;
Или съ безсильемъ старой двы
Твердить упорно: гд вы, гд вы,
Вотще минувшіе года?
Вотще минувшіе года
Не лучше ль справить честной тризной!
Не осквернимъ же укоризной
Господній міръ — и никогда
Съ безсильной злобой оскорбленныхъ,
Не осмемъ четы влюбленныхъ,
Влюбленныхъ въ лучшіе года.
В. Курочкинъ.
30 [листопада]. Сьогодні почав ґруповий портрет своїх щедрих приятелів. Не знаю, чи вийде щось путнє з цього наміру: приятелі неакуратні в сеансах — обставина важлива підчас праці! Побачу, що буде далі, і коли сеанси затягнуться, то нарисую кожного зокрема олівцем і тим покінчу мої рахунки з приятелями, хоч цього мені дуже б не хотілося; тим більше, що задуманий рисунок сепією дуже вдало зґрупувався; і мені б хотілося достойно сплатити їм свій борг.