Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Царство небесне, - говорять вони про життя.
Про хатній побут, про час,
який їм відпускається на кохання.
Царство небесне – це дишуть тварини в стайнях,
це надивляються за зорею мудрі птахи,
майже члени родини,
яких і заб’ють на родинні свята.
Головне у житті –
перемогти страх перед зимою, побачити
логіку в опаданні снігів, піймати ритм великої
темряви, яка неодмінно скінчиться відлигою.
Гін високого неба над низинами –
царство небесне, протоптане
жіночим взуттям у синіх заметах,
царство небесне в підручниках,
принесених колядниками зі школи,
мов хліб із пекарні.
Лише співає домашня птиця,
вітаючи власний відхід.
Співає птиця, холонучи серцем
посеред великого переходу зими.
Нам усім, ніби терновим винам, доходити любові
до цієї землі, до нашого царства,
над яким формується голосовий апарат
горизонту.
Велика віра порубіжних народів –
бажати царства небесного своїм померлим,
особливо тим із них, хто ні в що не вірив:
значити їхній відхід пташиним співом,
відпускати їх у глибокі сніги, ніби в море,
в човнах, вантажених
гірким слобожанським терном...
…Мій тато помер 4 січня.
Того дня ішов сильний густий сніг.
Якийсь час вони йшли
одне одному
назустріч.
2019