Електронна бібліотека/Поезія

Тиха країна по Великодню.
Повагом перетікають ріки.
Несуть покірно славу господню
християни та недоріки.

Тепла розмова, ніби ліхтарня.
Ніколи не знаєш, хто твій ворог.
Небо – тихе, наче лікарня,
з якої евакуювали хворих.

Відчинено кимось повітря основу.
Темні ліси, як місця для хористів.
Відважно воює за віру Христову
країна агностиків та атеїстів.

В жінок люстерка, мовби ікони.
В люстерках знамення, лиш їм помітні.
Так, як тепер, не буде ніколи.
Так буває лише у квітні.