Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Нерозбірливо і нечітко.
Так, наче звертаєшся не до мене.
Ніби повчань твоїх начитка –
Можливо колись узгодиш це з нами.
Поясниш усе недільним віршем.
А доки нерозбірливо, ніби сам не знаєш,
нерозбірливо, ніби сам не віриш.
Просто щось вимовлене тобою, почате,
ламане, згіркле, несамовите.
Як це – брати і вибачати
того, хто прийшов тебе убити?
Те, що раніше сприймалося деким
надламом, скреготом, крововиливом.
Ти і раніше був далеким.
Але ніколи не був нерозбірливим.
Чорні мови твоєї шухляди.
Небеса, мов знамена подерті.
Як це - взяти і обійняти
того, хто хоче твоєї смерті?
Як це - бути наступним у черзі
на знищення, завмирати при рові?
Непереконливі, невичерпні,
нестерпні слова твоєї любові.
А ось наша здатність лишатися злими.
А це ось крихкість календарева.
Нерозбірливі, наче зливи.
Нерозбірливі, наче дерева.