Електронна бібліотека/Поезія

- Можеш забрати в мене трохи страху?

Бачиш, скільки його в моїх кишенях?

- Звісно, я ж відчуваю його вагу,

я ж завжди забираю його у вас – упертих, скажених.

- І забери цей надмір терпіння, візьми, забери.

Надто воно обтяжливе, як речі в дорозі.

- Давай, заберу, я ж бачу, як воно тисне згори,

як ви ним обтяжуєтеся – похмурі, дорослі.

- І ще забери мою втому, візьми її чорну межу,

її річкові вирви, її судоми.

- Звісно, візьму, звісно, допоможу,

хоча і не маю стосунку до твоєї втоми.