Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Був мені голос.
Голос цей був із гарячого рукава
нічного радіоефіру, посеред полів,
між дерев і неба, між темряви й світла,
що вже прописувалося на сході.
Був цей голос подібний на розламаний гранат,
стікав він червоними краплями відваги.
Голос цей говорив:
будьте уважні,
будьте ощадливі в нічних освідченнях,
смерть ходить поруч із вами,
смерть зустрічає вас на автомийках.
Будьте уважні, пристаючи на спів,
признаючись до любові,
ризикуючи голосом.
Це вона – любов, сестра смерті, робить тебе
беззахисним, мов хижак, що трапив до пастки,
безборонним, як осліплений боєць,
що стоїть проти цілого світу.
Тримайтеся цього опівнічного посестринства,
цієї тяглості крові, цього крику,
що відлунює над поверхнею озера.
Любов, що несе в собі всю неможливу
прекрасність відходу,
смерть, що виправдовується
вбивчою ніжністю.
Тримайтеся місяця,
що сполучає цієї ночі
обірвані стогони,
одинокі легені зраджених.
…Що нам лишається, окрім як слухати і повторювати?
Чорний ефір забуття, музика вірності і тривоги.
Переплетеність дихання, залежність від
уривчастого затихання.
Наша з тобою свобода.
Наша з тобою пов’язаність.
Тихо означується світанок.
Тепло горить піднебесся.
І звучить
музика в кожному імені,
в кожному слові.