Електронна бібліотека/Поезія

Буде час, коли ти

не згадаєш на що нарікав.

Буде лисячим шляхом прошита просодія віршів.

Будуть хустки полів і ріки вологий рукав.

Й буде право того, хто помер, проти провини того, хто вижив.

Буде повільно гоїтись мови жахкий розлом.

Стане роботи всім – і копачам, і слідчим.

Зло, поза сумнівом, винне в тому, що воно залишається злом.

Та винуватять зазвичай того, хто не забуває і свідчить.

Але буде стишеність міст – заглиблена і тилова.

Буде початок дощу і післясмак отрути.

Й буде провина того, хто шукав потрібні слова,

проти права того, хто не хоче нікого чути.

Будуть здійматись дощі, наче китові хвости.

Буде вертатися ніч, щоби спитати поради.

Може спинитися час, але імені твого ради

буде вмирати сніг і місяць буде рости.

І тим усім, хто залишиться тут при своїй вині,

буде пташиний крик – болючий, мов крик породіллі.

Може порушитись все, але далі будуть покрівлі,

і у вікнах далі до ранку будуть горіти вогні.

Палена сонцем любов, точена пам’яттю злість,

світу тривка основа – бажана і нестерпна,

шрифт нових забудов, прописи передмість,

перекладні рядки, кукурудзяні стебла.