Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
І
Позавчора
ти був велетнем.
Земля здригалася в оргазмі
під натиском дужих ніг.
Обабіч твого шляху
стояли гінкі тополі –
не естетико-символічні,
не бутафорсько-холодні –
то дівчата, тобою знаджені.
Із сірих віч – відчай,
із доторку – докір,
а в колючім стрімливім волоссі
остання надія жертви.
(По діброві вітер виє?)
А ти волочив недбало,
як песика на мотузочці,
свою дурнувату фортуну,
оторочену засмальцьованими
френдзлями
самовпевненості.
Але ти не став богорівним,
і вже хтось розтоптував сонце.
(Вечір – твій. Радій!)
Купа квітів. Вінки.
Краватка під бородою.
Як це чарівно – бути
респектабельним покійником!
Але все це дрібниці,
бо
закон реінкарнації
ніхто не відміняв.
ІІ
А вчора ти – як Лазар,
не той, що в піснях кобзарських
видушував хлопські сльози.
Вчора ти – як Лазар,
якого підняв з могили
вкраїнець етнічний – Ісус.
Молися йому, служи,
обмий запорошені стопи,
бо ти вже не велетень,
і день твій занадто короткий,
а ти б мав згадати усе,
вирвати з підсвідомості,
де гени, немов антени,
вловлюють предків дух –
оте войовниче шаманство
аріїв і сколотів…
Шкода.
А далі кода –
(хтось розтоптував сонце)
кого вже раз воскресили,
удруге вбивають надовго,
із вірою в повну безгрішність
ти прагнеш перетворитися
на тихий стих
Єванґелія,
але
закон реінкарнації
ніхто не відміняв.
ІІІ
І сьогодні
ти тільки сніжинка
що самотньо кружляє
над ватрищем,
котре забуло про все
і хоче спокійно дотліти,
не зігрівши жодного
подорожнього.
(Сонце давно розтоптали,
ти – відбиток його тотему…)
Адже ти не просто сніжинка,
ти переродишся в краплю,
яка зашипить і знову
кинеться до небес,
опромінена правдою,
що
закон реінкарнації
не відмінить ніхто!
ІV
Ти завтра
народишся велетнем,
але знову – один.
Хоча цього разу
вранці
між іншим себе запитаєш,
чому так мало сніжинок,
гартованих у вогні?
А потім примхливо зиркнеш –
дорога спрагло чекає.
Та жодної тополини
обабіч неї нема,
але
закон реінкарнації
мусить діяти.
V, VІ, VІІ..
Позавчора
ти був велетнем
у променях
розтоптаного сонця…