Електронна бібліотека/Поезія

…Бо калинова кров така ж крута…
Василь Стус

Минули віщі плесом полину,
Кров калинову всмоктує аджика.
Невже й твою нейлонову струну
Boa constrictor тишею запшикав?
За здохлий здвиг і курячий політ,
За стяги, перешиті від Версаче
Нехай полює лилик на лоліт,
А ти лежи, лафуй собі, козаче.
Бо глум не накладається на грім,
І зерна плодоносять через скверну.
А крапка у кошторисі твоїм
Не схожа на зіницю револьверну.
Наразі так. І винних не знайти.
Злились у залі злагода і злидні:
Тут трагіки огрядні, мов коти,
Тут коміки, як гоміки, огидні.
Такий розклад. І ти вже пролетів
Повз тих, що встигли вмерти молодими –
Нездалий родич праведних жерців,
Яких не зміг здолати Володимир
Почайною, мечами і баблом,
Зловіщою трупарнею Таращі…
Ти ж велетень. Ти вмієш напролом.
Ти прихвостень. І киснеш на параші
Рудого гнома. Скощуєш борги.
Переш онучі, дбаєш про здоров’я.
Та попри борщ і з сиром пироги,
Усе частіше сниться Придністров’я…

читати