Електронна бібліотека/Поезія

сьогодні
відкине хтось
такий розклад
під кашель дзвонів
великодніх
ірже розбещений
Пілат
тріщать нитки
заснули Парки
й пливуть
в коричневій імлі
бичі плутархи
патріархи
й червонопикі москалі
це дикий кайф
але нікого
не зіґнорує чаша ця
й стрибають
наче ґонококи
закарамзячені серця
від захвату
так буде завше!
але немов
нову модель
на тацю голову
поклавши
Предтеча вулицями йде…

Ремінісценції з власного і не зовсім

Степанові Сапелякові

Тут любов продукує сволота,
Тут сліпого тулять до плота,
Вимагають вина і вини.
Сохрани!
Під загрозою деформації
Все сприймається у проекції –
Від кремації й ексґумації
До реакції та ерекції.
(Сохрани
при терновім вінці,
ІНЦІ!)
Вічна книга. Над нею – крига.
Кожен геній в душі – ханига.
Чи поставлять батьків сини
До стіни?
Чи ж забули про апеляції,
Про полюції та поліцію?
Огороджують резервації,
Відчищають стару амуніції…
(Відверни
при терновім вінці,
ІНЦІ!)
Тут вихаркують чорну пісню,
Мертве тісто ногами місять,
Тут народиться Бог Війни –
Проклени!
Все підкорено сатисфакції,
Але, в принципі, світ – це фікція,
Де ґрадації й дефльорації,
І фіксація, мов асфіксія!
(Проклени
при терновім вінці,
ІНЦІ!)

«заперечивши вогонь…»

заперечивши вогонь
як форму існування
крешу каменем до каменя
а раптом проллється вода
заперечивши воду
як квінтесенцію відтворення
неначе кріт
занурююся у глибінь земну
а раптом знайду Сонце
адже тільки Його
я ніколи не зможу заперечити

читати