Електронна бібліотека/Поезія

СКРИПІННЯ сталевих чобіт десь серед вишень.

З шоломів скипить тобі літо. Темнава зозуля

спорами з діамантів малює його на воротах небесних.

Простоволосий застиг поміж зелені вершник.

Несе на щиті тьмяний усміх,

прибитий до вражої хустки зі сталі.

Обіцяний був йому сад для сновидців,

і спис його жде, щоб троянда його оповила…

Але босо повітрям іде той, хто схожий на тебе:

пряжки сталевих чобіт у спрокволих долонях,

проспить він свій бій, своє літо. Вишня кривавить йому.