Електронна бібліотека/Поезія

Звіра у барвах води хтось полює у сутінках ринків.

Тож маску свою одягни і вії зеленим фарбуй.

Набої зі шротом що спить покладуть на столи із ебена:

З весни до весни тут скипає вино, кінчається рік,

вогненна стрільцям нагорода – троянда чужого:

чиясь борода, ліниве знамено збоку на пні.

І гавкіт і пил! Вже скачуть примари в кущах.

Рибалками ловлять у сіті чийсь відблиск і подих.

Пов’яжуть мотузками крону і звуть у танок.

І роги омиє потік – так вчать вони поклик.

Чи плащ твій достатньо щільним є, і спалах сховає?

Скрадаються сном за дерева, мов сниво дарують.

Жбурляють серця догори, м’ячі, вкриті мохом безумства:

о водобарвне руно, це на вежі наш стяг!