Електронна бібліотека/Поезія

вітер, що передує дощу;

в очікуванні на нього збігаються і збігаються

на сю Галявину Метеликів,

ворушаться й іменують себе Ловцями Вітру;

смішно; чи ж ловитиму щось, крім шлейфу волосся?

назву себе Приймач Вітру;

Він Починається — підставляю обличчя — приймаю —

усміхаюсь у вітер — тремчу, вже сміюсь —

підставляю груди і ноги — свідомість —

і позасвідомість, інтерсвідомість —

Північний Вітер, що весело тисне,

Північний Вітер, колисає стовпи,

де вже волосся — де ще не дощ —

тільки на хвильку в стрімкій сцені хмар

зблиснуло Сонце;

мов родимка на нозі;