Електронна бібліотека/Поезія

Стільки людей поховано у пустелі

і за багато менші гроші,

і світла не видно в кінці тунелю,

не видно, мої хороші.

Добрі люди їдуть вагонами,

хула слідом пливе човнами,

а за нею – з прокльонами,

мм... нехристияни!

А над ними птахи останні,

а над ними столи веселих,

у пурпур і золото вбрані

міфи підносять келихи.

Літні сутінки, гладь затоки,

павутиння, кажан, цикади –

Місяцю одинокому

пісень конокради.

14.06.2022,

Коринфія