Електронна бібліотека/Поезія

Я іду, я лечу, я втікаю туди,

Де калюжі вібрують під тиском води

Серед хмар. Де в потоках весняної зливи

Двоє янголів босих танцюють щасливо.

Двоє янголів, зітканих з Неба і Слова,

З неземного дощу і земної любові,

Із вологих очей, із вологого тіла,

Із вологого неба, що впало на крила.

Їм до нашого світу і діла немає,

Їхній світ – це вода, що між пальців стікає.

І не чують вони, як у сутінках тиші

У долонях своїх їх Всевишній колише.

читати